Читальня / Василь Стус

Василь Стус (1938–1985) – поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, дисидент, політвʼязень, лауреат Шевченківської премії (посмертно), Герой України (2005, посмертно).

Народився у с.Рахнівка на Вінничині. 1940 року родина Стусів переїхала до м. Сталіно (нині Донецьк). Тут майбутній письменник навчався в Донецькій міській школі (1944–1954), закіншивши її зі срібною медаллю, та всупив на історико-філолгічний факультет Педагогічного інституту. З відзнакою завершив навчання, працював учителем української мови і літератури, літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас». Невдовзі вступив до аспірантури і переїхав до Києва.

У студентські роки почав писати вірші, був членом літературної групи «Обрій», багато читав. Перші вірші опублікував у газеті «Літерарурна Україна» 1959 року. 1964 року підготував до друку першу поетичну збірку «Круговерть», але видати не вдалося. Поетові відмовляли у друці у звʼязку тим, що 1965 року він взяв участь в акції протесту під час примʼєри фільму «Тіні забутих предків». Разом із однодумцями (Іван Дзюба, Вʼячеслав Чорновіл) він засуджував масові арешти української інтелігенції. Після протесту Василя Стуса відрахували з аспірантури.

Друга збірка «Зимові дерева» була опублікована 1970 року в Брюсселі, оскільки в Києві знову виникли труднощі з виданням. Цього ж року Василь Стус підготував збірку «Веселий цвинтар», до якої увійшли вірші, присвячені світлій памʼяті Алли Горської. 1972 року, перебуваючи в увʼязненні, працював над збіркою «Час творчості / Dichtenszeit», до якої, окрім віршів поета, увійшли переклади поезій Ґете.

Василь Стус переклав твори Бертольда Брехта, Вільгельма Клемма, Еріха Кестнера, Готтфріда Бенна, Христіана Вайзе, Едуарда Меріке, Пауля Целяна, Інґеборґа Бахмана, Ернста Теодора Амадея Гофмана, Райнера Марії Рільке, Йогана Вольфґанґа фон Ґете, Тадеуша Боровського.

Восени 1972 року Василя Стуса заарештували вперше, звинувативши в «антирадянській агітації» та засудивши на 5 років увʼязнення в таборах Мордавії і 3 роки заслання а Магаданській області. Другий арешт відбувся 1980 року – 10 років увʼязнення та 5 років заслання.

Складні табірні умови не зламали Василя Стуса, він продовжував писати, намагався відстоювати честь, гідність і права людини. Восени 1985 року Василь Стус помер, був похований на табірному цвинтарі. 1989 року відбулося перепоховання на Байковому кладовищі у Києві. 1990 року Василь Стус був реабілітований, посмертно.

Поетичні збірки

«Круговерть» (1965)

«Зимові дерева» (1970)

«Веселий цвинтар» (1971)

«Час творчості / Dichtenszeit» (1972)

«Палімпсести»(1986)