05.11.2026![Світ сповільнився й став]()
Читати повністю![ritenuto]()
![«Ризик закладений у філософії цієї професії». Презентація репортажу Антоніни Палярчик «Ненька лихо. України. Репортаж із війни»]()
Читати повністю![«Там, де полягли вони за волю...»]()
![Українські шістдесятники: які вони й навіщо? (Тексти і контексти: за матеріалами періодики 1960-х — 1970-х рр.)]()
Читати повністю![(між трупоспаленням і трупопокладенням)]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №233
Світ сповільнився
«Світ сповільнився й став», – пише Елла Євтушенко у вірші «карантин», із якого походить назва 233-го числа «Посестер». У сповільненому часі загострюється відчуття вразливості, стають чутнішими чужі голоси й виразніше проступають сліди тих, кого прагнули стерти з пам’яті. Поезія, історія літератури, есеїстика та воєнний репортаж зустрічаються в цьому випуску довкола питання про нашу здатність помічати іншу людину й відповідати за власне слово.
Ризик закладений у філософії цієї професії. Презентація репортажу Антоніни Палярчик «Ненька лихо. України. Репортаж із війни»
Презентація книжки Антоніни Паларчик «Ненька лихо. України. Репортаж із війни», яку модерував відомий українським читачам письменник і журналіст Зємовіт Щерек, відбулася 21 жовтня 2026 року в Кракові у клубі «Piękny Pies». Розмова була про досвід життя поблизу фронту, становлення репортерки та способи розповідати про війну. Тексти Антоніни виростають із тривалого перебування поруч із військовими й волонтерами, спільного побуту та довіри. Реальні події в них поєднуються з чорним гумором, казковими образами й авторськими малюнками. Тому її книгу можна вважати частково продовженням традиції ґонзо-журналістики.
Українські шістдесятники: які вони й навіщо? (Тексти і контексти: за матеріалами періодики 1960-х — 1970-х рр.)
Спроба подати «кардiограму» лiтературно-критичного дискурсу 1960-х – 1970-х рр без надто широких авторських коментарiв викликана настановою якомога об’єктивнiше, «устами» самих учасникiв тодiшнього лiтпроцесу вiдтворити атмосферу того перiоду, щоб читач сам мiг зробити вiдповiднi висновки або й розширити поле власних дослiджень. Погляди ж самої авторки на специфiку лiтературно-художньої критики викладенi в окремiй студiї.
(між трупоспаленням і трупопокладенням)
У світі, де мертвих ховають, а не закопують, як собак. У світі, де після людей залишаються могили і ніхто не заборонить дружині закрити очі своєму чоловікові, а синові востаннє поцілувати материне чоло. У світі, де небіжчиків або спалюють, або кладуть на спину і складають їм руки на грудях. У світі, де можна вибирати за своїм бажанням або «язичницьке» трупоспалення, або «сарматське» трупопокладення. Де гідність людини є першою і останньою заповіддю.Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
