Україно, ми з тобою!
Інститут літератури оголошує Конкурс документальної прози «Українці в Польщі: історія порятунку»
«Українці в Польщі: історія порятунку» — це літературний конкурс на правдиву історію, що документує досвід українців, які стали біженцями внаслідок війни в Україні і знайшли притулок у Польщі.
Літературні резиденції для громадян України
Інститут Літератури у Кракові за підтримки Міністерства культури і національної спадщини оголошує першу програму літературних резиденцій для письменниць і письменників, а також для перекладачок і перекладачів з України. Запрошуємо провести кілька творчих місяців (від трьох до восьми) під егідою Інституту Літератури. Оголошуємо постійний набір заявок без обмеження терміну їх надсилання до прийняття рішення про завершення програми.
Електронні психологічні порадники у вільному доступі!
Емоційна криза, пов’язана з переживаннями, викликаними війною, стосується всіх, хто має воєнний досвід. Будь-яка допомога, чи то матеріальна, чи підтримка добрим словом і усмішкою, надзвичайно потрібна. «Видавництво Святого Войцеха» долучається до акції допомоги українським сім’ям і підтримує постраждалих – дорослих і дітей – під час збройної кризи. Ми підказуємо, як вижити у ці важкі часи. Запрошуємо звернутися до двох психологічних порадників Малґожати Тарашкевич «Як допомогти собі у кризових ситуаціях» та «Як підтримувати дітей у кризових ситуаціях».
23.06.2022![ilustracja]()
Читати повністю![Iлюстрацiя]()
![ilustracja]()
Читати повністю![ilustracja]()
![ilustracja]()
![Iлюстрацiя]()
![zdjęcie]()
Дивитися![zdjęcie]()
Дивитися
Посестри. Часопис №13
Де ми жили…
Перемелюються зернини на борошно, а земля породжує дерева. Тривожно народжуються діти й тривожно відходять старі, а земля надалі породжує дерева. Руками зводимо хати і каплиці, а повітря й вода розруйновують ці нетривкі криївки. Історія – це все ж розповідь про те, що відбувалося, чи про те, що вже відбулося? Історію можна розповідати в розмаїті способи: перелічувати роки та кількості загиблих, перелічувати роки та кількості народжених, перелічувати роки та площі розталих льодовиків – або ж називати емоцію та перелічувати втрати, називати емоцію та перелічувати осягнення, називати емоцію та перелічувати роки.
Лемківський король
Єпіфаній Дровняк не з власної волі, звичайно, став Никифором Криницьким. Так записали в документах, бо до 1950-х жодні не підтверджували його особу та громадянство. Єдиним свідченням про існування такої людини був запис в церковній книзі греко-католицької парафії – у графі народжених за 1895 рік. Цікаво, що ім’я Єпіфаній він отримав як незаконнонароджений, оскільки в таких випадках побажання матері не враховувалось, а ім'я бралося навгад з церковного календаря...
Про війну треба говорити з нашого голосу. Зустріч із Тамарою Горіха Зерня
Про те, чим є література під час війни, про український стенд на Варшавському книжковому ярмарку, буферну зону від російської культури і про спокій, без якого так складно писати прозу. Війна руйнує культурну інфраструктуру й забирає найкращих, але люди все одно потребують книжок, розкуповують уцілілі наклади і навіть вивчають українську мову за «Доцею» – про це розмовляємо з авторкою прози, волонтеркою, перекладачкою Тамарою Дудою, знаною за псевдонімом Тамара Горіха Зерня. Її дебютна книжка «Доця» одразу здобула визнання в Україні, за неї авторка цьогоріч здобула Шевченківську премію. Книжка щойно вийшла у польському перекладі і вже викликає неабиякий інтерес польського читача.
Презентація поезії Лесі Степовички із циклу зустрічей «Польща – Україна: спільнота письменників»
Цикл зустрічей «Польща – Україна: спільнота письменників» організований за підтримки Інституту Літератури в Кракові та спрямований на популяризацію української культури. В рамках другої зустрічі українська поетеса, перекладачка, прозаїк Леся Степовичка презентує свою збірку віршів «Серце в неволі», яка нещодавно вийшла в польському перекладі.Рекомендації
«Зброя в руках письменника»: розмова Ірини Феофанової з Артемом Чапаєм
Зброєю Артема Чапая завжди було слово, але 24 лютого 2022 року він змінив слово на автомат і тепер захищає Україну від російських окупантів. Про те, як письменник зробив такий вибір, як цей вибір вплинув на нього і на його родину, про війну й літературу ми поговорили з Артемом у листуванні, перебуваючи в різних країнах: він на фронті в Україні, а я – у Польщі.
Галина Крук: «Україна має чим гордитися і має про що говорити світові»
Думаю, що в таких кризових, екзистенційних моментах література виконує дуже базову, радше не естетичну, а терапевтичну функцію. Для психологічної допомоги людині, яка пережила травму (а війна травмує усіх нас, кожного по-різному), важливо знайти слова для опису того, що тебе непокоїть, розповісти про свою травму. Наразі саме ця терапевтична функція виходить для мене на перший план у поезії. Я розказую про те, що мені болить, воно знаходить відгук у тих, кому це теж болить.
Анатолій Дністровий: «Життя багатше від наших уявлень»
Анатолій Дністровий — український есеїст, прозаїк, поет, художник. Член Українського ПЕН. Здобув найширшого визнання з часу опублікування популярної серії творів «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005) та «Тибет на восьмому поверсі» (2013). У 2015-2016 роках очолював аналітичну групу Голови Верховної Ради України. Працював у Національному інституті стратегічних досліджень, аналітиком і спічрайтером у кількох політичних проєктах. Кандидат філософських наук (2001). Анатолій Дністровий тернополянин за народженням, а киянин за долею.
Юрій Андрухович: «Це час, щоб розповідати»
Розмова Юрія Матевощука з письменником і перекладачем Юрієм Андруховичем про літературу, війну, про нелегкі часи й нелегкі слова. Зустріч відбулася в Івано-Франківську 25 березня 2022 року в громадській локацїі «Ваґабундо», яка слугує не лише як галерея, але й імпровізована школа мистецтв, місце проведення літературних читань і бомбосховище.
