30.11.2023![Вступ 87]()
Читати повністю![Антистрофа («Трава росте, де захоче…»)]()
Читати повністюЧитати повністю
Посестри. Часопис №87


Результатом непроговореності наших національних трагедій і є ця війна. Розмова з Наталкою Ворожбит
Наталка Ворожбит – українська драматургиня, режисерка та сценаристка. Глядачам кіно і телебачення Наталка відома за популярним серіалом «Спіймати Кайдаша», в якому виступила не тільки авторкою сценарію, а й креативною продюсеркою. Також відомими є фільми «Дике поле» та «Кіборги», зняті за її сценаріями. А як режисерка вона дебютувала фільмом «Погані дороги» за своєю однойменною п’єсою.

Переможці конкурсу ДрамаUA: Атомна русалка
П'єса про українсько-російську війну та очікування на ядерний удар належить до пережців конкурсу «Драма.UA». Мета конкурсу – відкривати широкому загалу імена талановитих українських драматургів і драматургинь та інтегрувати їх в актуальний театральний контекст.Уривок із повісті «Ольга: дихання»
Ольга Кобилянська вперше за півтора місяця російської окупації так глибоко провалилася в сон – беззастережно і спокійно, як немовля на материних руках, бо вже у вільному місті. Вона снила яскравими снами, обнімаючи одною рукою доню Галюсю, яка під звуки грому застрибнула до мами під ковдру. Цеї ночі все місто було упокорене цілющим сном і животворною вологою, і це було значущим. Люди мали виспатись з відчуттям безпеки і хоч би частково звільнитися від пережитого.Рекомендації

Шимборська про Шимборську
У вірші Шимборської рецензент послуговується мовними кліше. Це нічиє мовлення, безособове, часто вкрай умовне. Оте виловлювання характеристик твору (об’єкта) здійснюється з єдиною метою – виловити те, що не узгоджується зі стереотипами, й здолати незвичайність вислову та думки, отже, у результаті за допомогою мовних штампів знищити, убити поезію.

Зелене на сірому тлі. Пам'яті Романа Іваничука
Те, як ми взаємодіяли з Романом Іваничуком – тоді, коли його читали, коли його слухали, а потім йшли гуляти Львовом і думати, – я називаю ефектом Флобера. Він сказав про свою головну героїню: «Емма – це я». А я кажу: Іваничук – це я. Іваничук – це ми. Бо ми абсорбували його світ і виросли на ньому. І він у нас перебуває.