28.05.2026![З одного берега на інший]()
![Живий натюрморт. Уривок з книжки «Фанатка. Біполярна історія», видавництво «Віхола»]()
Читати повністю![«о так, цього разу все буде по-іншому...»]()
![З роду Словацьких. Частина перша: письменницькі династії]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №210
Живий натюрморт. Уривок перший із книжки «Фанатка. Біполярна історія», видавництво «Віхола»
Першою думкою було хапати речі й тікати. Але ситуацію ускладнювало те, що останні кілька годин він практично не пам’ятав. Презентація знайомого художника, з якої ніяк не хотілося йти, забагато червоного напівсолодкого ненайкращої якості, есемес із п’яних очей колишній дружині, спроба закурити прямо в залі, сварка з пані Маргаритою – здається, він її штовхнув. Хоч вибачився? І ця дівчина, Аня, яка взялася нізвідки. Переїхати, йому терміново потрібно було знайти нову квартиру й переїхати. І бажано кудись ближче до центру, ніж Позняки.
З роду Словацьких. Частина перша: письменницькі династії
1839 року, у віці 30 літ, майбутній класик польської літератури Юліуш Словацький, перебуваючи на далекій чужині, у Франції, відчув, що сухоти, які допікали йому змалечку, підійшли вже надто близько – і вирішив підвести підсумок своєму життю. Тому сів і написав вірш, який рано чи пізно обов’язково писав кожен порядний класик світової літератури з метою засвідчити свій внесок до читацької свідомості, починаючи з Квінта Горація Флакка, що був, наприклад, свято переконаний: «Я не умру цілком: єства мого частина переживе мене». Правда, Богу дякувати, Юліуш помилився і ходив грішною землею ще десять років, але текст вірша «Мій заповіт» почав жити власним життям.Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
