21.08.2026![До послуг у щастя]()
Читати повністю![Після Седану]()
Читати повністю![Із роду Словацьких. Частина третя: Владислав, польський літератор у Російській імперії]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №222
До послуг у щастя
У цьому випуску «Посестер» публікуємо поезії Адама Відемана й Дарини Чупат, оповідання Стефана Жеромського «Після Седану» та статтю Олександра Глотова про Владислава – польського літератора в російській імперії. Ці тексти поєднують роздуми про крихкість щастя і близькості, межі людського знання та історію, яка втручається в долі людей.![[фрагмент]](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2026-08/2_1.jpg?VersionId=HBYNCuk06.7rQ0nd891J52mHuPYdKdRz&itok=BTkIm9Z1)
Після Седану
…Уже шостий день цілий ескадрон прусських драгунів переслідував залишок нашого батальйону. Ми втікали голодні, без сну, навмання, мов отара овець. На наше нещастя, без упину лив дощ – у лісі неможливо було спати. Підошви наших чобіт відійшли вже в царину спогадів, а ми, за їхньої відсутності, брели босоніж по хвої й лісових патичках, по камінню та піску. Ноги пухли від ран – той чи той залишався в лісі перепочити, і хто знає, яка доля його спіткала…
![[премудрості]](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2026-08/6_1.jpg?VersionId=dmqimStpSmr22lLq2W1jK_m6kjaRq45J&itok=q0HpZtiZ)
Із роду Словацьких. Частина третя: Владислав, польський літератор у російській імперії
Спілкуючись із двоюрідним братом, живим класиком, та відчуваючи в собі хист до красного письменства, Владислав Словацький пробував свої сили у різних жанрах. Встиг за життя, у Києві 1847 року, опублікувати книжку оповідань із дивною як для того часу назвою «Нарації», яку, оздобивши ґрунтовними коментарями, перевидали у Білостоку 2015 року.Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
