24.11.2022![Вступ №35]()
![Патрик Косенда]()
Читати повністю![Василь Стефаник - Автобіографія]()
![Владислав Оркан - З країни Горцїв]()
![Бруно Шульц - Манекени]()
Читати повністю![Ілюстрація]()
ДивитисяЧитати повністюЧитати повністю![Ілюстрація]()
![Галина Камінська - Польща. Рідні за духом]()
Читати повністюЧитати повністюЧитати повністю
Посестри. Часопис №35
Читаю свої вірші в тиші. Розмова Юрія Завадського з Патриком Косендою
Розмова з одним із найскладніших молодих поетів – найскладніших у роботі з поетичних текстом та у своєму літературному світобаченні. Його поетичні збірки є доказом того, яких можливостей здатні досягти поетична мова і наскільки багатошаровим здатен бути вірш.
Манекени (зі збірки оповідань «Цинамонові крамниці»)
Знову обсіла нас із усіх боків скорботна сірість міста; заквітла у вікнах темним лишаєм світанків, паразитним грибом сутінків, що розростаються пухнастим хутром довгих зимових ночей. Шпалери кімнат, блаженно розслаблені ще за тих днів, відчинені для кольорових летів крилатої зграї, знову замкнулися в собі, загусли, сльотаво стікають одноманіттям гірких монологів.
Зараз ми – країна, яка творить сенси: Мар'яна Савка у розмові з Галиною Ткачук
Як на ситуацію війни реагує поезія, а як – дитяча література? Які нові сенси в українській літературі з'являються для наших читачів, які з цих сенсів є і будуть цікаві та актуальні для читачів за кордоном? Як українське видавництво працює під час війни та які нові тенденції виявляє ця робота? І зрештою як Мар'яна Савка як авторка поезії та дитячої літератури розуміє та відчуває свою роль у нашій складній ситуації? На ці та інші питання Мар'яна Савка відповідає у розмові з Галиною Ткачук для порталу "Посестри".Шістдесятництво як міф чи профілі на тлі покоління? Суб'єктивні нотатки учасниці конференції
Шiстдесятники скористалися з iлюзiї права голосу, а оскiльки на слово мала бути вiдповiдь, то система не забарилася вiдповiсти на нього: упокорюванням, репресiями.Романтичне Вільно: молодість Міцкевича. Уривок третій із книжки «Історія польської літератури»
У той же час під наглядом відомих професорів у Віленському університеті вчилося нове покоління, яке дорослішало, бачило спочатку сміливий марш, а потім поразку Наполеона, а дозрівало під час Віденського конгресу (1815), з ненавистю ставилося до нового порядку і Священного союзу, який остаточно утвердив рівновагу сил між загарбниками. Це спільний нарис, у якому представлено біографію юного Міцкевича та його друзів.
Польща. Рідні за духом
Напевно, я втиснула у цей формат усе найважливіше, що хочу сказати. Можливо, колись я напишу про цю історію книжку. Можу сказати, з нашою польською родиною ми зараз постійно спілкуємося по телефону і через відеозв’язок. Ми їх чекатимемо в Україні, коли закінчиться війна, бо вони нам справді рідні. І наостанок скажу: я не відчувала себе як на чужині, я відчувала себе вдома. Тепер я маю два місця з назвою «дім» по різні боки польсько-українського кордону.У мене немає дому
У мене немає дому. Ці слова пронизують наскрізь. Як дідусь зрозумів, що в мене немає дому? На зупинці заходить вагітна жінка, я хочу звільнити їй місце, та вона зупиняє мене усмішкою: не треба – і йде далі, сідає позаду нас. Вона теж знає, що в мене немає дому? І та пані, що сидить попереду: в гарному платті, з зачіскою, таке враження, що їде в театр чи на концерт. Вона час від часу поглядає на мене чи мені лише здається? Можливо, пані теж бачить мій біль? В очах, у жестах, як? Чим я видаю те, що трапилося зі мною?Війна, порятунок і радикальна небайдужість. Записано зі слів українських біженців
Я не поїхала з мамою, подробиці знала лише з її слів. Полонених, схожих на тіні від людей, вивели на дорогу і вишикували навпроти машини ОБСЄ, мама від хвилювання втратила свідомість – батька серед них не було. Вже потім у машині швидкої, опритомнівши, побачила біля себе зсутуленого чоловіка. Голова і руки в брудних бинтах, провалений углиб темних очиць байдужий погляд. І голос тихий, надтріснутий, немов хвиля накотилась на морську гальку сказав: «Це я, Таню…»Рекомендації
Драматична поема Адама Міцкевича «Дзяди» та її українська рецепція
Відомий вислів славетного німецького поета («Wer den Dichter will verstehen, / Muss in Dichter’s Lande gehen» – «Щоб поета розуміти, слід піти в його країну»), до речі, використаний Адамом Міцкевичем як епіграф до його «Кримських сонетів», тим більше слушний, коли йдеться про драматичну поему «Дзяди». Попри широку узагальненість, може, навіть універсальність образності цього твору, його важко осягти безвідносно до особистої долі поета і долі його країни, безвідносно до власне біографічних чинників, що передували появі цього літературного шедевру.
Велика поезія не замінить зброї, однак якщо її прибрати, то відразу немає чим дихати
Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну поезія Ії Ківи перетворилася на один із найпотужніших голосів, якими тут і зараз промовляється трагедія новітнього воєнного досвіду. Зокрема, її вірші прозвучали в театральній постановці REQUIEM PENTRU BUCEA/Реквієм за Бучею на сцені Національного театру імені Міхая Емінеску в Молдові в травні 2022 року, а також стали частиною проєкту Stuck in Between (2022) нідерландської графічної дизайнерки Juliët Nijland, яка зробила книгу-ліс про відчуття людей під час війни.
Вони продають усьому світові насильство і жорстокість. Розмова з перекладачем Андрієм Бондарем
Розмова з українським перекладачем, поетом, прозаїком, есеїстом Андрієм Бондарем про війну силою та словом, й особливо про українсько-польські зв'язки — у нас є чим поділитися, чим допомогти одне одному, чого навзаєм навчитися.
