16.07.2026![Щодня смакувати цим яблуком]()
![Поганин]()
Читати повністю![Уривок третій із повісті «Сьомі Кринки»]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №217
Поганин
Протягом кількох останніх років я зовсім не виїздив із Варшави і, живучи її життям, був «хворий на москалів», на хворобу дивну, яку не вдається окреслити, але яка, без сумніву, виснажує психічні організми тисячі людей. Вона витворює в одиницях своєрідну меланхолію, відразу до всього, що б не починалося, а водночас хворобливу й безпорадну надчутливість до людської недолі, яка щогодини мучить, щодня, всюди точить душу, мов шашіль, і дорівнює якомусь безперервному шарпанню жил. Хвороба ця не є ані сентименталізмом, ані шовінізмом, ані ненавистю, ані любов’ю, а є просто глухим і німим розпачем умів. Вона показує нікчемність системи мислення, ідей, уподобань, праці в поті чола, у самозреченні, в облудах і потворах, даремність геройства, тихо звершуваного, мов злочин, таємничих пожертв – учить, що є один певник непомильний, одна мета і вислід усього: «пожалуйте в жандармскую!»…
Уривок третій із повісті «Сьомі Кринки»
Він стояв, спокійно курив свою останню сигарету «Лакі Страйк» і розумів, що доведеться впасти у сутінки смерті підкошеною сухою травиною (фу, як пафосно!). Звісно, пафосно, просто впасти, і нічого тут вже не вдієш, добре, що не знущалися і нічого не відрізали. Просто дали лопату і наказали викопати собі могилу, і він забажав зробити це так само якісно, як будував свій дім, у якому не прожив і двох років. Дерево посадив, дитину народив і могилу сам собі викопав, коротше, виконав своє призначення, тепер можна і помирати.
Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
