25.07.2024
Читати повністю![«Серпневих завмирання днів, і озера піщане дно...»]()
Читати повністю![Спіноза був бджолою]()
![Не кричи]()
Читати повністю
Читати повністю
Посестри. Часопис №114
![Вступ 114](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2024-07/1%20%281%29.jpg?VersionId=dRoT0HEiLGdA_sNY4bMbUmpfWfzfZ7kn&itok=fJxZeo-p)
Хтось починає цей рядок
Після технічної перерви польсько-український часопис «Посестри» повертається до читача і знову публікує поезію, прозу, переклади, інтерв’ю, есеї тощо. Наступні номери будуть виходити, як і раніше, щочетверга, а зараз пропонуємо вашій увазі випуск 114-й. Знову «Посестри» формулюють питання – і вкотре шукають відповіді. Можливо, література може бути відповіддю, бодай частковою?![«Серпневих завмирання днів, і озера піщане дно...»](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2024-07/2.jpg?VersionId=od57fFlWwXdYv2tkZjcuDHWRRvuZI2UA&itok=5t6iqB3e)
![Вітольд Ґомбрович із української перспективи: рефлексії](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2024-07/8.jpg?VersionId=yBFOm0Dx7FRZ9JH5Hr4YqDcclgRthQ66&itok=Nv8c9pJX)
Вітольд Ґомбрович із української перспективи: рефлексії давні й сьогочасні. Частина п'ята
«Писання – це ніщо інше, як боротьба, яку веде митець з людьми за власну винятковість»[15], – написав Ґомбрович. І в цих словах є велика правда про мистецьку працю і мистецьку долю, всіяну й трояндами, й шпичаками. Його «Щоденник» і є свідченням такої боротьби – але не тільки з людьми, котрі його розуміли або ж принципово не розуміли, а насамперед із самим собою.![Спіноза був бджолою](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2024-07/4.jpg?VersionId=mqx.VZf8QClyOeObhj6AVRhtQx4mYGkS&itok=QQ-jVj84)
![Не кричи](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2024-07/5.jpg?VersionId=UTvS88vldCEfaktSePM5if2oAUiIHncP&itok=P3yDpEjB)
![Ілюстрація](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2024-07/26025709_2021030554849030_711445087795221707_o.jpg?VersionId=hXW_VpezznQ0imaTLfbnD5l0_5imVgWy&itok=_OmW-vYD)
Тетяна П’янкова: Коли писала роман, найбільшим викликом було не збожеволіти від болю…
Роман «Вік червоних мурах» Тетяни П’янкової здобув премію Гоголя та визнаний найкращою книжкою Прикарпаття в 2022-му. Він присвячений Голодомору 1932–33 років на прикладі села Мачухи Полтавської області, тому читати його непросто. Сцени голодного людського відчаю і навіть канібалізму вражають, а зовсім поруч, за високим парканом – пансіонат, де представники радянської номенклатури лікуються від ожиріння. Роман уже перекладений кількома мовами, авторка активно презентує його в Європі.![Велике прибирання](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2024-07/6.jpg?VersionId=i0h4xrJAJFGKfj4tjQ.g_gGYBjgg4Tfc&itok=RIRrRLzL)
Велике прибирання
Зазвичай Таня відчиняла двері, робила два кроки всередину, замикала двері на ключ, при порозі кидала до ніг сумки – з ноутбуком, із продуктами, з котячим кормом і піском, шкіряну клала на тумбу при вході, опиралася спиною на двері – і починала беззвучно кричати. Очі її були криком, чоло, підборіддя, ніс були криком, рот був криком, зуби були криком, все її єство було криком, але з горла виривалося тільки тихе хрипіння, сип: за стінами, за перегородками, над і під – жили сусіди, а вони не мали знати нічого, взагаліі нічого ані про цей крик, ані про ридання вночі, ані про дрібні шрами на животі, ногах і руках (самогубство Таня не могла собі дозволити, але біль – так, о!!! так!!!)Рекомендації
![Шимборська про Шимборську](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2023-07/3.jpg?VersionId=crjJfH1CzUPxchQdAyBEwt1o1vVTnTTb&itok=ZZ4ks0GF)
Шимборська про Шимборську
У вірші Шимборської рецензент послуговується мовними кліше. Це нічиє мовлення, безособове, часто вкрай умовне. Оте виловлювання характеристик твору (об’єкта) здійснюється з єдиною метою – виловити те, що не узгоджується зі стереотипами, й здолати незвичайність вислову та думки, отже, у результаті за допомогою мовних штампів знищити, убити поезію.![Арсенал 2023](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2023-06/353134861_1326509394567460_1935559184110632860_n.jpg?VersionId=fiV2j9tl3N4AHWYerl7yXhJCkcZX3qxk&itok=iFYV-Iv8)
![Зелене на сірому тлі. Пам'яті Романа Іваничука](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2023-06/5.jpg?VersionId=pccZjSVtZ5vmyNfu46BX.bB0_Ak53UtL&itok=92BYTw-7)
Зелене на сірому тлі. Пам'яті Романа Іваничука
Те, як ми взаємодіяли з Романом Іваничуком – тоді, коли його читали, коли його слухали, а потім йшли гуляти Львовом і думати, – я називаю ефектом Флобера. Він сказав про свою головну героїню: «Емма – це я». А я кажу: Іваничук – це я. Іваничук – це ми. Бо ми абсорбували його світ і виросли на ньому. І він у нас перебуває.![Ілюстрація](https://kk-nowy-napis-uk.s3.eu-central-1.amazonaws.com/styles/tile_thumb/s3/2023-05/9_0.jpg?VersionId=GxAToc_RAKIT8BQL1WBILbfoh9z2.ith&itok=5SQH-jfQ)