13.08.2026![Погляньмо на поле срібне]()
![Вечірня пісня]()
Читати повністю![Уривок четвертий із повісті «Сьомі Кринки»]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №221
Вечірня пісня
Спускаюся до води, за звичкою зриваю з верболозу здоровий зелений листок і пропускаю між зубами. Роздягаюся й шукаю для одягу найсухіше місце. Вода чорна, вода вечірня, вода така, що над нею співати хочеться. Але слова слабкі – вони не розрізняють сон і яв, страх і щем, вони голосні й порожні, як відро, що падає. У гущавині по той бік дамби про мене шепочеться болотяна потороч і химорідь, а я від неї ховаюся.
Уривок четвертий із повісті «Сьомі Кринки»
Інші вважають, що Ной живий, просто мешкає у труні, яка дуже схожа на його ковчег, майже те саме, але замість тварин він заселив ковчег спогадами – кожної тварі по парі, – а іноді, коли набридне плавати, переселяється у дупло старої верби або в туристичний намет, чи то пак на небо – ніхто достеменно не знає, куди і коли саме він перебереться. Ба більше – ніхто достеменно не знає, чи це Ноя зустрів ти вчора серед очеретів Дідового лиману, чи якогось іншого, не менш міфічного діда, наприклад Остапа Вишню, чи дядька мого Миколу, чи, скажімо, Йону, Ісака Сирійця, Антонія Печерського…
Рекомендації
Анета Камінська: Я хочу, щоб мої співвітчизники знали таку Україну, яку знаю я: добру, красиву, сильну, відкриту, таку, що заслуговує на перемогу і мирне, щасливе життя
Відома польська поетка й перекладачка Анета Камінська стверджує: перекладати вірші українських авторів почала абсолютно випадково – після однієї зустрічі в книгарні, що стала пророчою. Утім, сьогодні вона є справжнім «голосом» українських поетів у Польщі, які розповідають про криваву війну, розв’язану російськими окупантами. Також Анета Камінська сама пише проникливі вірші про цю війну, пропускаючи через власне серце події, які переживають її численні друзі-колеги в Україні. Ці вірші вона виклала у тритомнику «Кімната з виглядом на війну» у вигляді щоденників. А зараз працює над четвертою книжкою циклу.
Для цього не потрібен автор: хто замість письменників популяризує книжку. Польський досвід
Польська ситуація, як відомо, відмінна. Тут немає потреби захищати свою мову у межах своєї країни. Так само питання заідеологізованого іншомовного контенту для дітей не є таким гострим. Звісно ж, баланс між іноземним та національним актуальний для кожної нації, але тут проблема не сягає масштабу національної безпеки вже на рівні дитячого контенту. Однак певні професійні кола вбачають негативні тенденції у комерціалізації підліткової літератури, у результаті якої величезної популярності набувають книжки, яким, на думку експертів, бракує художньої цінності.
Коли закінчиться війна
«А знаєш, – кажу я, слухаючи твої думки про той день, коли все закінчиться, – в дитинстві я хотіла мати такий особливий килим-літак, на який зможу вмістити всіх, кого люблю. І там, на цьому килимі-літаку, з ними ніколи нічого не станеться. Ані пекуче сонце, ані руйнівна злива. Ані війна, ані смерть. Я досі уявляю цей килим-літак і думаю про всіх людей, яких я на ньому збираю і які житимуть вічно. For ever and ever. Amen».
Кшиштоф Чижевський: Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою
Бібліотека української поезії «Перед лицем війни», котру ми видаємо, є певним чином продовженням «Бібліотеки сараєвських письменників», яку ми видавали під час війни в колишній Югославії у вигляді збірок віршів. Нещодавня збірка Вікторії Амеліної «Свідчення», опублікована в Бібліотеці, завершує четверту серію, що є вже сороковою двомовною українською поетичною збіркою. Перекладачі – польські письменники: і ті, які перекладають із української професійно, – Богдан Задура, Лєшек Шаруга чи Анета Камінська, і ті, котрі тільки почали вивчати українську мову й співпрацювати з авторами, які часто добре знають польську, – Юлія Федорчук, Якуб Корнхаузер чи Катажина Шведа. Я сам переклав для цієї серії вірші Наталії Трохим, Ганни Осадко, Дар'ї Суздалової, Юлії Броварної, Анни Малігон та Назара Федорака. У нашому видавництві виходять і інші українські книжки. Нещодавно у серії «Меридіан» вийшли «Я перетворююсь... Щоденник окупації» – вірші та інші тексти Володимира Вакуленка, а також «Війна з тильного боку» Андрія Любки.
