10.08.2023

Посестри. Часопис №71 / «Ще й до жнив не дожив…»

Ще й до жнив не дожив,
ані жита не жав,
не згубив, не лишив.
І не жив. І не жаль.
Тьмавих протобажань
заповітна межа:
ці напасті зі щастям
давно на ножах.
Безборонно любити
заказано край,
а зазнав би ти, світе
великий, добра.
В смерть задивлені очі.
Отерпла душа
і навчає, і врочить:
тобі кунтуша
вже довіку не мати,
а чорний бушлат —
він як батько, і мати,
і дружина, і брат.

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Стус В. «Ще й до жнив не дожив…» // Посестри. Часопис. 2023. № 71

Примітки

    Loading...