30.05.2024

Посестри. Часопис №113 / «Обсіли душу що напасті…»

Обсіли душу що напасті
що нарікання що жалі.
Кажи – пізнав життя у щасті?
Тепер пізнай його у злі!
Вельможно виростає простір,
і нескінченний ти єси.
Одцвів у Видубичах жостір,
і давні вщухли голоси.
Тієї стежки – не походиш.
Пекельне коло миготить.
А ти все бродиш, колобродиш,
бо ані вмерти, ані жить.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Стус В. «Обсіли душу що напасті…» // Посестри. Часопис. 2024. № 113

Примітки

    Loading...