Посестри. Часопис №114 / Літологія

Літня злива – зелене стає срібним. Обкладинка.

Ось довга-довга цитата блискавки, без академічного посилання,

без жодної згадки про Теслу,

світляна судина з неба до землі,

унизу – коментар дуба.

Тут і далі – лугова бібліографія:

деревій, кашка, чебрець. Рідкісне видання підмаренника.

Ця лілія на залиплому ряскою плесі – єдиний гарний образ

із якогось моралізаторського вірша шістдесятих.

Хтось доганяє на велосипеді вітер. Романтична дачність.

Поряд сосни своїми хребтами нагадують про готику,

а бузина – про українське бароко,

чорнота вікон-бійниць, зелень даху.

Тут і далі архітектоніка: поле – пагорб – ліс.

Знаки оклику огорожі. Нерегулярний синтаксис. Град. Крапки.

Стислий переказ пророслого. І жодної думки.

2019