14.11.2024![Здоровим глуздом]()
Читати повністю![Буча-2017]()
![«Зима в центрі січня – така остаточна зима...»]()
![Українські читання. Від автора]()
Читати повністю![Я твоя згубна звичка]()
![Зелений острів]()
![Про те, як я жила в українській лютеранській громаді Віттенберґа, Мартіна Лютера, сирники й чашку пані Олі]()
Читати повністю
Посестри. Часопис №130
Здоровим глуздом
Кажуть, найтяжче полюбити (або хоча б припинити заперечувати) те, чого ми не знаємо. Найтяжче примиритися та дати волю жити й рости тому, хто поруч щодня. Вкрай тяжко, врешті, не піддаватися навіюванню ззовні, яке намацує в нашій тямці найголовніший перемикач – «думати/не думати». Із поверхні історичного океану спливають за водою інструкції та накази, лишається людськість і взаємна підтримка – єдине правило на непрості часи.
Українські читання. Від автора
Разом нас розділяє море крові та запеклі бої. Але хіба нас нічого не єднає? Хіба немає в минулому подій, явищ, за які міг би зачепитися тендітний плющ майбутньої дружби і з часом, за більш сприятливих умов, розростися в могутнє дерево? І навіть в останні роки. Це цвинтар на Монте-Кассіно. Там, під опікою того самого хреста, поруч із поляками сплять вічним сном українці. Невже ніхто з паломників на місце бойовища Монте-Кассіно цього не помітив? Отже, якщо не живі, якщо живі не можуть вирватися з лап одвічних привидів, то нехай цей солдатський цвинтар заступить шлях примарам минулого, що повертаються!
Про те, як я жила в українській лютеранській громаді Віттенберґа, Мартіна Лютера, сирники й чашку пані Олі
«Житло в Ляйпціґу під час «Книжкового ярмарку» не можливо забронювати ще із зими, але ти можеш пожити у Віттенберзі, в українській лютеранській громаді. Ти знаєш, що це місто, де жив Лютер?» – каже мені пані Марина, яка організовує мої читання в Ляйпціґу. Насправді я про це не знала, або забула, бо назви, імена й дати ніколи довго не тримаються в моїй пам’яті. Але ідея була чудовою, адже від Віттенберґа до Ляйпціґа всього 30 хвилин у швидкісному потязі.
Рекомендації
Шимборська про Шимборську
У вірші Шимборської рецензент послуговується мовними кліше. Це нічиє мовлення, безособове, часто вкрай умовне. Оте виловлювання характеристик твору (об’єкта) здійснюється з єдиною метою – виловити те, що не узгоджується зі стереотипами, й здолати незвичайність вислову та думки, отже, у результаті за допомогою мовних штампів знищити, убити поезію.
Зелене на сірому тлі. Пам'яті Романа Іваничука
Те, як ми взаємодіяли з Романом Іваничуком – тоді, коли його читали, коли його слухали, а потім йшли гуляти Львовом і думати, – я називаю ефектом Флобера. Він сказав про свою головну героїню: «Емма – це я». А я кажу: Іваничук – це я. Іваничук – це ми. Бо ми абсорбували його світ і виросли на ньому. І він у нас перебуває.
