Посестри. Часопис №159 / Скансен

Край дерев’яний. Трохи кукурудзи,

Вівса, картоплі, полотна, худоби.

Ранетами дівочі груди пахли.

Старі жінки, гаптуючи обруси,

Не сумували за коханням вмерлим.

Сідало сонце, сипалися зорі.

Гріх поза сповідь, радісні покути.

Приймали присуд долею побиті.

Хай unde malum мучить божевільних.

Все на круги своя вертало сонно.

Тварини пробігали вздовж потоку:

Куниці жваві, плюскотливі сарни.