Читальня / Павло Тичина
Павло Тичина (1891–1967) – український поет, прозаїк, перекладач, публіцист, сходознавець, політичний діяч.
Народився в с. Піски на Чернігівщині. Батько був дяком та сільським учителем, мав добрий слух, який успадкував майбутній письменник. Павло Тичина навчався у місцевій школі, а потім у Чернігівському духовному училищі та семінарії, відвідував також художню школу. 1913 року вступив до Київського комерційного інституту.
1912 року в «Літературно-науковому віснику» був опублікований один з найвідоміших віршів Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить», хоча роком дебюту варто вважати 1906 рік, оскільки цим роком датовано незакінчену поезію «Синє небо закрилося...».
1913 року були опубліковані три оповідання в газеті «Рада» («Спокуса», «Богословіє», «На ріках вавілонських»). 1918 року Павло Тичина став одним із редакторів газети «Рада», цього ж року була опублікована перша і найвідоміша поетична збірка «Сонячні кларнети», завдяки якій зʼявилося нове явище в літературі – кларнетизм.
1923 року Павло Тичина переїхав до Харкова, працював у журналі «Червоний шлях», потім повернувся до Києва, став одним із партійних апологетів сталінізму, завдяки цьому міг розвивати професійну карʼєру: був директором Інститути літератури АН УРСР, депутатом і Головою Верховної Ради УРСР двох скликань, міністром освіти УРСР. Обіймаючи високі державні посади, Павло Тичина невтомно працював на літературній ниві, видавав збірки поезій, писав прозу, був надзвичайно обдарованою творчою особистістю.
Василь Стут у праці «Феномен доби: сходження на Голгофу слави» так писав про Павла Тичину: «Тичина , фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існуванн як духовний мрець...»
Помер поет у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Поетичні збірки й окремі цикли творів:
«Сонячні кларнети» (1918)
«Плуг» (1920)
«Замість сонетів і октав» (1920)
«Вкосмічному оркестрі» (1921)
«Вітер з України» (1924)
«Чернігів» (1931)
«Партія веде» (1933)
«Сталь і ніжність» (1941)
«Ми йдемо на бій» (1941)
«День настане» (1943)
«Живи, живи, красуйся» (1949)
«Могутність нам дана» (1953)
«Ми – свідомість людства» (1958)
Публіцистика
«Творча сила народу» (1943)
