Посестри. Часопис №29 / На могилі Шевченка, ІІІ

А за Трипіллям на горі
уже гримів Зелений.
Заворушилися в Таращі...
— дощі, дощі — 
Пішли ми в Канів.
Вишневі вулички, базар.
Театр немов обора.
А вниз, до річки, від Собора — 
все яр та яр...
Кого ж то б'ють? — І це свобода?
— Мовчи! карательний отряд
не може взяти хабара? — 
Коли вже здохне лютий гад
і не душитиме народа!
Вертаємось... — Пора!
Пора! — стрічають нас на "Чайці".
Куди пора? тікать? від кого?
Підем і ми в повстанці — сміємось.
І хтось промовив:
чекайте,
отут живе ж десь Винниченко.
... Ой Княжа Гора! 
височенька.