Посестри. Часопис №19 / Порожнеча

Умиваюсь. Вода — мов металофони. Занавіска — вітер з прапорами!

 

У дворі тополі і жінки.

— Ну кажу ж вам: місто кругом оточено.

— Ой світе мій!..

 

Зачинилось вікно. Ходить вода в глечику — віяло на стелі...

 

— А це вчора робітники на заводах...

( — — — виразно чути канонаду).

 

Буде дощ.

 

 

АНТИСТРОФА

 

Місто в мальованих плакатах: людина людину коле.

Читаємо списки розстріляних і дивуємось, що на провінції погроми.

Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.

 

Зі збірки "Замість сонетів і октав", 1920