Посестри. Часопис №139 / Плюсклим пророкам

До вас, казенні поети, офіціантики, 
до вас моє слово, мій гнів. 
Не робіть, не робіть ви романтики 
з червоної крові братів!

 

Упивайтеся славою, винами, 
взивайтесь жерцями краси, – 
та не плачте, не вийте над домовинами, 
як пси.

 

Фальшива естетика, грація 
для вас навіть там, де гроби. 
Що вам всесвітня федерація, 
продажні натхненці, раби?

 

Що те братерство, коли вам еротика? –
Змовкніть, од могил одійдіть! 
Революції від вас, як од нерівного ґнотика, 
тільки чадить...