Читальня / Іван Франко

Іван Франко (1856-1916)  відомий український поет, прозаїк, драматург, перекладач, публіцист, літературознавець, фольклорист, культуролог, історик, соціолог, філософ, поліглот, вчений, громадський і політичний діяч.

Народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту на Львівщині у родині коваля. У батьківській кузні майбутній письменник із захопленням слухав історії з життя людей, а невдовзі ці оповіді стали основою для художніх творів. У дитинстві Іван Франко був надзвичайно допитливим хлопцем і дуже здібним учнем. Спочатку малий Іван навчався у початкові школі, що знаходилася у сусідньому селі Ясениця Сільна, а потім у школі при Василіанському монастирі (1864-1867) та гімназії (1867-1875) у Дрогобичі.

Закінчивши з відзнакою Дрогобицьку гімназію, Іван Франко всупив на філософський факультет Львівського університету, де вивчав класичну філологію. Саме під час навчання в університеті розпочалася багатогранна діяльність письменника на літературному, перекладацькому, публіцистичному полі. 1876 року вийшла друком перша поетична збірка «Балляди і розкази». Крім того, Іван Франко увійшов до редколегії журналу «Друг» й активно публікував критичні розвідки й художні твори, пропагував європейські гуманістичні цінності та національну самобутність української літератури і культури. 1878 року разом з Михайлом Павликом заснував журнал «Громадський друг», маючи на меті популяризувати українське слово та оприлюднювати демократичні політичні погляди. Після заборони цього часопису (вийшло лише два номери) видавці опублікували збірники «Дзвін» і «Молот». У цих виданнях Іван Франко надрукував поезії «Товаришам із тюрми», «Каменярі», повість «Boa constrictor», надзвичайно важливу статтю «Література, її завдання та найважливіші ціхи», у якій запропонував шляхи поступу українського письменства.

Активна діяльність та відстоювання українських національних інтересів зумовили три арешти Іван Франка: 1887, 1880, 1889 року.

Глибокі душевні переживання поета були також повʼязані з його особистим життям. Іван Франко в одному зі своїх ліричних творів зізнався: «Тричі мені являлася любов...» Кохання поета до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської і Целіни Журовської вплинуло на творчість, проте  1886 року Іван Франко одружився з Ольгою Хоружинською, у шлюбі народилося четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро й Анна.

В останні роки свого життя Іван Франко тяжко хворів, мав паралізовані руки, проте до останнього подиху продовжував працювати на літературній ниві. Йому допомагав старший син Андрій, він був секретарем свого геніального батька. Помер Іван Якович Франко 1916 року у Львові й похований на Личаківському цвинтарі.

На честь Івана Франка названо одне з українських міст – Івано-Франківськ.

Найвідоміші твори Івана Франка.

 Ліричні збірки

«Зівʼяле листя» (1896)

Збірка «МійІзмарагд» (1898), 

«Із днів журби» (1900), 

«Semper tiro» (1906),

Збірки малої прози

«Галицькі образки» (1885);

«В поті чола» (1890),

«Obrazki  galicyjskie» (1897);

 «Коли ще звірі говорили»

Повісті та романи

 «Петрії і Довбущуки» (1875–1876, 2-а ред. – 1909–1912),

«Boaconstrictor» (1878, 2-а ред. 1884, 3-я – 1905–1907),

«Борислав сміється» (1880–1881),

«Захар Беркут» (1883),

«Не спитавши броду» (1885–1886),

«Лель і Полель» (1887),

«Для домашнього огнища» (1892),

«Перехресні стежки» (1900)

Поема «Мойсей» (1905)