Посестри. Часопис №96 / «ми родом з такої сильної країни...»

ми родом з такої сильної країни,
що вам і уявити годі, як тріщать кістки тих,
хто носить на собі броню, але за нею не ховається.
хто носить під серцем дітей, але не прикривається ними.
не вирощує їх для війни, а тільки для світла,

навіть якщо світло – єдиний промінь,

що струменить крізь дірку

в пробитому кулею бронежилеті,

і щоб вийти навиліт йому довелось пронизати

засохлу кров, розхруснуті ребра, легеню.

покласти себе на олтар вічного переходу

між тим, що не є, і тим, що ще буде.
 

ми з такої сильної країни,

що навіть сповзаючи по стіні від болю,

вростаємо у дім, переростаємо домовину,

зашкірюємося у землю,

обіймаємо її шанцями, шляхами несповідимими,

ховаємо в неї найдорожчих, але не ховаємося.

ідемо назустріч ворогу

з відкритим до світла серцем. 

 

24 лютого 2023, Вільнюс