Посестри. Часопис №5 / Уві сні

УВІ СНІ

 

Зачужа снишся. Даль без тла,

Вічність крізь хмари блиска.

Разом в польоті. Мла та мла!

Бог, ніч, провалля зблизька.

 

В марево й морок ти зовеш,

В пошугу розпашіла:

— «Я тобі снюся лиш, авжеж!

Не забувай…» О мила,

 

До невідомої мети

Ці небосяжні лети.

Як мені тяжко снишся ти!

Яво моя, о, де ти?

 

WE ŚNIE

Śnisz mi się obco. Dal bez tła,
Wieczność się w chmurach błyska.
Lecimy razem. Mgła i mgła!
Bóg, ciemność i urwiska.

Do mgły i mroku naglisz mnie
I szepcesz, zgrzana lotem:
— „Toć ja się tobie tylko śnię!
Nie zapominaj o tem“...

Nie zapominam. Mkniemy wzwyż
Do niewiadomej mety.
O, jak ty trudno mi się śnisz!
O, jawo moja, gdzie ty?