28.04.2022

Посестри. Часопис №5 / Бажання

БАЖАННЯ

 

Я хотів би у лісі, в незайманих нетрях,

Мати хижку – плетінку з гілля й очерету,

Щоб висіла в самісіньких кронах високо

Над яругами змій і хижацького ока.

І у ній на моху, під поривами вітру

Цілувати дівчину, чужу й непривітну,

Груди пестити, де від зубів моїх ранка,

А обличчя для вуст наче здобич і бранка –

І почути, як грішних утіх одесную,

Мліє грім золотий, вихор зваби танцює,

Звір гарчить, бо відчув наших тіл аромати,

Тіл, що прагнуть в розкошах землі уникати –

І хотів би помітити в просвіт крізь терни

Серед любощів – зорі і лоно озерне.

Бога бачити в сяйві народження днини,

Дочекатися сонця на грудях дівчини,

І виттям, криком, виском світанок вітати,

І наосліп життям до кінця простувати –

І колись засміятись крізь сон в ніч останню,

І, не знаючи похорону й покаяння,

Ніби плід, прочуваючи пащу неситу,

В морок смерті зі стугоном з древа злетіти.

 

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Лесьмян Б. Бажання // Посестри. Часопис. 2022. № 5

Примітки

    Пов'язані статті

    Loading...