Посестри. Часопис №25 / Сон

Сьогодні вві сні на осонні ми всілись –

Втомила мандрівка далека.

З жалем твої очі зрадливі дивились,

Навколо плоїлася спека.

 

В ногах твоїх лежачи, плачу блаженно,

А ти моє пестиш волосся –

Без гніву, без ляку в обіймах у мене,

Бо літо палке розлилося.

 

Ти кажеш: – Забудь мої зради й гризоту,

Кохай і дай серцю свободу;

Обіймів, цілунків моїх насолоду

Отримаєш ти в нагороду.

 

– Пробачу, забуду, хоча б за ті миті

Я мав би життям заплатити –

А верес так пахне, а в темній блакиті

Жар дихає й плавиться літо.