Посестри. Часопис №19 / Невідоме

НЕВІДОМЕ

 

Іще не все в мені для мене вже знайоме,

живу як в сонячнім дворі я на веранді:

о голуби мої, бегонії під домом,

а ще троянди...  

Є дім і коридори темні й таємничі,

годинник, що тремтить, мов серце, і мов серце калатає,

і галереї, де померлі дивляться в обличчя,

і – Бог, який усюди, там він, де мене немає.