Посестри. Часопис №101 / «знову погано ходжу...»

знову погано ходжу.

знову погано ступаю

 

по своїй підлозі.

 

у місті говорять,

що, напевно, я

 

якийсь військовий.

 

не дотримуючись тиші –

скриплю.

 

звуки старості будують мою

домашність.

 

так би я це, прошу пані,

прокоментував для радіо.

 

ці нерівності під чиєюсь стелею,

на моїй підлозі.

 

можливо, зацікавиться цим

дільничний?

 

діти з сусіднього балкона

пускають мильні бульбашки –

 

я хотів би в них заховатися.

 

або хоча б могти померти

у тиші.

 

власної кулькової ручки.