Посестри. Часопис №183 / День сповнений тривоги

День сповнений тривоги спекотної тиші тремтіння

листя з ранку до пізнього вечора

коли раптово згасло електричне світло

Великий дерев’яними стовпами підпертий будинок

у відчинені вікна якого віяв

запах матіол з саду

Жінка з довгим волоссям і сонним поглядом

Я заплющив очі аби її не запам’ятати

Повернувся дивлячись в землю вдовж придорожніх видолинків

до себе не до дому де мешкав

(згідно з офіційною версією народжений засуджений можливо померлий)

а до відчиненої каплиці

заповненої вінками

з двома свічами в свічниках

що миготіли і полум’я їхнє 

на високих ґнотах золотило вівтар