Посестри. Часопис №102 / На випадок із приватного життя

Ах, я витала десь у хмарах,

а чи роззява я, до слова,

що з дива доброго такого

на вас наскочила раптово –

 

Ах, ви витали десь у хмарах

чи так замислились глибоко,

що вирішили оминути

мене з неправильного боку –

 

Ах, як залагодити справу,

не винуватячи нікого

з нас, хто робив усе спрожогу

і не звільнив як слід дорогу.

 

Бо це жахлива недоладність,

хоч мить лише вона тривала –

ах, так вона тривала мало,

ах, так вона тривала мало –

 

Ми розминулись на пів кроку

(тут і наклепник схаменеться),

з формально правильного боку,

та протилежного від серця!