Посестри. Часопис №17 / Зрада

ЗРАДА

 

Не встежить ніхто за мною.
Гріх з замші й летючої миші
як лилик вниз головою під стріхою страху звисав – 
У сутінках вислизну з вежі, укріпленої найміцніше,
крізь гострі осині жала 
крізь нетрі отруйних трав – 

 

Гнітючі скелі скрижалей повстануть з руїн, так само
ще двадцять ведичних адів,
вогонь,
завивання
страшне,
загрозлива ніч фанатична мене зажбурляє зірками.
Та ртуттю втечу поміж пальцями.
Ніщо не зупинить мене.

 

Ти зробишся вовком – я плискою,
ти будеш орлом, я щосили 
у здогадах незбагненних впильную польоти над прірвою.
А світ мене не впіймає,
коханий – люблений – милий,
якщо я сама 
не стану
люб’язно-травнево 
вірною.

Переклад зроблено в рамках проєкту Фундації Бенте Каган «Незакінчені життя» UA | Unfinished Lives