Посестри. Часопис №89 / Бог родився

Бог родився, гине сила,

Всемогутній – без одежі.

Стиг вогонь, яса тьмяніла,

Безкінечний має межі,

Знехтуваний – славний знову,

Смертний – владар над віками!

Стало Плоттю вічне Слово

І жило собі між нами.

 

Гірша чим земля від неба?

Бог від щастя відступився,

З людством розділив потреби,

Між простими оселився,

Хоч від нас багато злого

Він терпів під небесами,

Стало Плоттю вічне Слово

І жило собі між нами.

 

Стайня прийняла убога

Цю божественну Дитину!

Що ж було навколо Бога?

Пастушки, худоба й сіно.

Щедрі серцем там святково

Перші юрмились у брами,

Стало Плоттю вічне Слово

І жило собі між нами.

 

Втиснулися перегодом

В стайню і царі-магнати,

Пронесли поміж народом

Смирну, золото і ладан.

Бог змішав невипадково

Їх з селянськими дарами,

Стало Плоттю вічне Слово

І жило собі між нами.

 

Здійми руку, Божий Сину,

Дім благослови наш милий!

Захисти свою Вкраїну,

Дай непереможні сили.

Від Чернігова до Львова,

Сходом, кримськими степами

Стало Плоттю вічне Слово

І жило собі між нами.