Посестри. Часопис №88 / Розповідь Телемаха

Це була ідея батька– продовжити його розповідь.

У вузьких стопах Цирцея несе сонце.

Після роботи ми ходимо на море. Стежками униз

мандрують мурахи-паломники. Люпін, кілька

солодких суниць, папороть і сосни між

скель. Скелі – мовчазна історія часу.

Я запитую, як вона справляється в будинку престарілих.

Їхній смуток я відчуваю потім цілий день,

каже, а вітер розвіває її волосся.

(Вітер. Вітер не має минулого.)

Вона розповідає мені про повню в сузір’ї Козерога,

яка впливає на свідомість. Все залежить від

розташування планет, назв яких вона не знає як слід.

Я пояснюю, що вони походять від імен богів,

Венера – це богиня кохання, але Цирцея, здається,

не вірить. Повторює: не знаю, не знаю.

І напевно вона має рацію, думаюя, лягаючи на сонці.