Посестри. Часопис №88 / Мама і тато

Мама і тато. Бабуся й дідусь,
І ще раз дідусь і бабуся.
Прародичі чотири рази.
Якісь фотографії, метрики, могили,
Родинні апокрифи. А тоді довго,
Довго, довго нічого, і нарешті:
Зарослий, ледь стоїть вертикально,
В мозолястих пальцях
Уламок кременю.
Або в рогатому шоломі зі стягом
Шаленого переможного полум’я.

для бога миру
стікає кров
з пробитого язика
в черепі оленя
духи-охоронці пращурів

На щастя ще існують гобелени.
Там в чудово витканому Едемі
Він і Вона, гладкошкірі, причесані.
Під рясним деревом простягають
Доглянуті руки за рум’яним плодом.