Посестри. Часопис №85 / «попіл всюди нагий навіть змерхлий крізь води студені...»

попіл всюди нагий навіть змерхлий крізь води студені

і належить нагим – посипати могилу лиця

у наріжному місці – не згадані сни безіменні

або вийняті з них безнадійно палючі сонця

я хотіла благати та все не благала не вміла

коло попелу спала ховала вуглинок тіла

і дрижала душа мерехтка і безжально маліла

бо була неспалима дощентна бо страшно пекла

я спитала була про війну і про нас із війною

неспалима дощентна мала мов відлуння між вій

Бог мене огорнув як печаль із її далиною

і сказав що не бійся дитинко не бійся не бій…