Посестри. Часопис №79 / «при зачиненій брамі європи у світлі непевному...»

при зачиненій брамі європи у світлі непевному

стоїмо із ліхтариками на лобі – такі наші німби воєнні

 

читаємо книги священні і не впізнаємо себе

ні серед пророків ні серед учнів твоїх ні серед апостолів

 

хто ми для тебе Господи

чи є ми для тебе дорослими

чи ще ж таки дітьми

 

чи бачиш нас Господи

чи відділяєш ще світло істини від пітьми

сльози від поту

і невинних від винуватців наших

 

чи пам’ятаєш що суд твій страшний ще не відбувся

ні в Нюрнберзі ні у Гаазі ні в Києві золотому

і що черга у свідки тепер буде довгою мов спів поминальний

непроминальною наче шлях до військового цвинтаря

 

чи бачиш ти кров у нас на губах

кров під ногами кров у кишенях кров у наплічниках

кров у кожному слові вогню

і кров у тиші яку нам не перейти мов пустелю свободи

 

як просили ми землі заповіданої

то віри не йняли що буде вона з крові та м’яса людського

так що й до смерті кістки наших мертвих з горла не вибрати

 

а води ще не просили

бо соромно серед крові казати про воду

соромно називати воду водою

 

але поки ми ще стоїмо

ти йди замість нас по воду гніву

йди по крові нашій як по воді

 

щоб земля наша врешті врожаєм любові вродила

 

13.03.2023