Посестри. Часопис №79 / «Якщо колись в отій моїй країні...»

Якщо колись в отій моїй країні,

Де рідна Іква плине у долині,

Де рідні гори в голубім серпанку,

А над потоком дзвонить місто зранку,

Де пах конвалій прямо в груди ллється,

Навколо хат, садів і скель снується, –

Якщо там будеш, душе наболіла,

Із космосу вернувшись знов до тіла,

Проймись моїм зажурливим саміттям,

Що наче ангел золотий стоїть там,

Бува, що й місто, як орел, облине,

Відтак на кручі, сяючи, спочине.

 

Тебе легке повітря зцілить, знаю, –

Його я лив з грудей своєму краю...