Посестри. Часопис №70 / Богдан-Ігор Антонич

Якби сподобаний богами
він не помер молодим й оминули б його хоча б 
                                                                          трохи
обмеження та загострення, якими тодішній 
                                                             Zeitgeist
безоглядно держав його покоління;

і все життя позостале
він би залишився таким, яким його згадують друзі
і знайомі, і його талант надалі би працював,
у стократ множачи розпочату справу;

і, як інші, з’явився би на пишному
святкуванні зустрічі випускників нашої школи,
колишньої Міської Ґімназії імені 
                                     королеви Софії,
і сів посеред зріділої когорти випускників 
                                                      1928 року,
а до класу ввійшов би професор Леон Ґец,
вчитель малювання та української мови, 
                                                 який пережив
його на тридцять років із хвостиком, 
                                     а також мій дідо,
професор Левицький, вчитель греки та латини,
тоді, завдяки протекції діда Стефана,
мені вдалося би познайомитися з великим поетом,
взяти автограф на «Книжці Лева»,
і до сьогодні я стояв би поряд із ним 
                                 на старій світлині.

 

Щецин Ґлембоке, червень-липень 2020 року