Посестри. Часопис №121 / Чому саме ця магія? Порівняння найновішої української та польської фантастичної літератури для дітей

Повторюваність як чеснота

У світі дитинства межа між реальністю та фантастикою дуже умовна. З одного боку, пізнаючи світ у дитинстві, ми бачимо його в чарівних образах, розуміємо як диво або принаймні як несподіванку. З іншого боку, ми взаємодіємо з цим світом через гру, вигадування історій, проживання-переживання оповідей із книжок та мультфільмів, це і є наша щоденність. Саме тому фантастичні образи, мотиви, герої – щоденність літератури для дітей.

У всій своїй вигадливості й багатоманітті сучасна література для дітей (так само, як і її попередник – фольклор) оперує обмеженою кількістю мотивів, зокрема фантастичних. Однак завдяки унікальному авторському голосу і стилю, а також додатковим сенсам, що їх пропонує той чи той культурний контекст, маємо сучасне багатоголосся книжок для дітей. Тим цікавіше порівняти, як той самий чи подібний фантастичний мотив реалізується у дитячих книжках у двох літературах – українській та польській, створюючи різні сенси для дітей двох різних суспільств, а віднедавна – двох кардинально різних буттєвих ситуацій: війни й миру.

У цій статті я розглядаю три пари книжок, які з’явилися протягом трьох останніх років і стали помітним явищем у літпроцесі та медійному просторі обох країн. Усі вони потрапили до списків відомих книжкових премій, а чимало навіть здобули відзнаки. Книжки кожної пари унікальні та відмінні, втім, є у них певна подібність, акцентування уваги на якій дасть можливість виокремити важливі сенси.

Чарівні створіння рятують свій світ

Ось перша пара досить різних на перший погляд книжок: «Чубзики» українського письменника Сергія Лоскота (довгий список Дитячої книги року Бі-Бі-Сі–2020) та «Селфі зі столемом» («Selfie ze Stolemem») поляка Кшиштофа Коханського (Перша премія у віковій категорії 6–10 років на П’ятому конкурсі Астрід Ліндґрен за сучасну книжку для дітей та підлітків, організованому Фундацією «ABCXXI – Уся Польща читає дітям»).

Відмінність перша: «Чубзики» – «високе» фентезі (всі події відбуваються у фантастичному світі), а «Селфі зі столемом» – «низьке», адже тут люди з нашого світу проникають у ту чарівну частину Кашубського Лісу, в якій живуть столеми – чарівні істоти, відомі з давнього фольклору кашубів. Тут одразу помічаємо другу важливу відмінність: чубзики, хоч і мешкають у світі, заселеному істотами з української міфології (в тексті повісті зустрічаємо відьом, русалок, мавок тощо), однак є авторською вигадкою Сергія Лоскота, хоч і настільки вдалою, що необізнаний читач цілком міг би сприйняти чубзиків як частину традиційного світу наших магічних істот.

Різними є й основні сюжетні лінії. У «Селфі зі столемом» – це зустріч юного столема Столка з дівчинкою Зосею, зустріч двох світів: у світі Столка домінують магія та природа, а у світі Зосі – сучасність, освіта й бажання зберегти природу і магію (на відміну від позиції інших двох героїв-людей – злочинців, що використовують чарівний світ для власного збагачення). Таким чином, за цим першим, найочевиднішим сюжетом «зустріч із іншим» ми бачимо глибинніший – захист світу природи та магії. І саме цей сюжет є основним у «Чубзиках»: вони захищають свій милий і зворушливий чарівний світ від зазіхання могутньої Білої Королеви. Цей ворог глобальніший і сильніший, аніж двоє злочинців, і описана у творі ситуація дає можливість поговорити про природу зла. Автор писав цей твір, уже маючи військовий досвід російсько-української війни на Сході України і розуміючи, яка загроза нависла над світом українського дитинства.

Таким чином, порівняння цих двох книжок дає зрозуміти, про які загрози світу природи, магії та, звісно ж, дитинства свідчить кожен твір: у випадку польського письменника йдеться про захист дитинства від жадібності, захланності, відсутності емпатії, притаманних сучасному світові, тоді як український письменник говорить про захист від глобального зла, явленого у нашій історичній ситуації як велика війна.

Дитина та її вигаданий світ

Друга пара несхожих, але певним чином споріднених книжок це «Наш підліжковий космос» українки Катерини Єгорушкіної (фінал Дитячої книги року Бі-Бі-Сі – 2023) та «Лінка в мишиному місті» («Linka w Mysim Mieście») польської письменниці Катажини Ририх (Літературна відзнака у конкурсі «Книжка року 2023» Польської секції IBBY). Передовсім це книжки на різних емоційних полюсах: весела, безтурботна, повна комфортних для дитини родинних ситуацій книжка Єгорушкіної та надзвичайно сумна трагічна історія дитини, яка залишилася без батьківської опіки (смерть тата, депресія мами), написана Катажиною Ририх. Спільність їхня така: в обох фігурує витворений дитячою уявою світ – відповідно, «підліжковий космос», винесений у назву першої книжки, та «мишине місто» – із назви другої. «Підліжковий космос» у книжці Єгорушкіної – це лише одна з незліченної кількості ігор та вигадок героя-оповідача та його старшої сестри (тему космосу, здається, вони люблять особливо і повертаються до неї в різних ситуаціях). Натомість «мишине місто» під підлогою – це фантастичний простір, куди Лінка, героїня другої книжки, утікає в пошуках комфорту, безумовного прийняття та любові, яких не має у світі реальному.

Ці дві книжки, прочитані разом, дають зрозуміти значення вигадуваних дітьми підліжкових, підпідложних та інших своїх магічних світів (важливий акцент тут на слові «своїх»). У комфортній родинній ситуації дитина безпечно фантазує, населяє свій світ новими й новими вигадливими подробицями та героями. Тоді як у скрутній ситуації цей світ допомагає дитині пережити тривогу, розгубленість, самотність, ніби кульбабове вино з однойменного оповідання Рея Бредбері, будучи ніби есенцією літа, зібраною у слоїк, допомагає пережити довгу сіру зиму. Це значення дитячої фантазії надзвичайно різко проступає у часи війни. Дорослі дбають, щоб у дитини було досить теплих спогадів, нафантазованих світів та зібраного родинного тепла, щоби пережити темні часи.

Подорож живої речі

Третя пара несхожих-схожих фантастичних історій для дітей – «Абрикоси зацвітають уночі» української письменниці Олі Русіної (Спецвідзнака «Воєнна книжка» Топу БараБуки–2022) та «Щасливець» («Szczęściarz») польської письменниці Марти Дембовської (номінація на літературну премію «Книга року 2023» Польської секції IBBY). Несхожість очевидна: перша книжка – історія хлопчика Устима із прифронтового містечка у перший рік російсько-української війни на Сході України, тоді як друга – затишна святкова оповідь про пригоди іграшкового клоуна (паяцика).

Однак у обох книжках важливим фантастичним елементом є подорож живої речі. У повісті «Абрикоси зацвітають уночі» це лише одна із сюжетних ліній. Утім, вона дуже важлива, адже це вигадливе вкраплення фантастики в цілком реалістичну історію – безпілотник Ел загубився на війні. Він літає над зруйнованими війною місцями, розмовляє з військовими і дивиться на все дитячими очима, без жодної ідеологічної упередженості. Так само мандрує в пошуках «своїх» (у пошуках дитини, для якої міг би стати улюбленою іграшкою) і дерев’яний клоун (паяцик) із книжки «Щасливець». Він теж пізнає світ через дитячий погляд на нього, але його мандрівка відбувається у просторі, хоч і небезпечному для маленької іграшки, але цілком звичайному та комфортному для дитини, а розмовляє він із птахами, тваринами й іншими іграшками. Порівняння цих двох історій, з одного боку, увиразнює ненормальність і жахливість ситуації, у якій опинився Устим, герой першої книжки, а з другого – універсальність повного подиву дитячого погляду на світ, що його не відміняє навіть трагедія війни. Ба більше – як багато може зрозуміти дитина про війну та боротьбу добра і зла завдяки цьому погляду.

Магія, чари і фантастика (щиро сподіваюся!) ніколи не зникнуть із наших дитячих літератур. Великим завданням дорослих лишається розуміння, які дитячі почуття, мрії та міркування уособлюють ті чи ті фантастичні мотиви – і отже, яку книжку запропонувати юному читачеві в кожній конкретній ситуації.