Посестри. Часопис №121 / «Несу своє горе у сповитку...»

Несу своє горе у сповитку

велелюдною вулицею.

Горе надсадно кричить.

Перехожі дратуються:

«Вгамуйте своє горе,

годі йому голосити.

Вкрийте його тепліше,

нагодуйте, приспіть.

Горе як горе –

у кого його не було».

Горе горне мені до грудей

гаряче чоло.

У горя в очах тисячі

розтерзаних нас. Тут і зараз. 

Кричи, моє горе, кричи.