Посестри. Часопис №7 / «Тільки б можна було, як метелик нічний...»

* * *

Тільки б можна було, як метелик нічний,

Миті прошепотіти «постій»

І допасти до світла, залізти за тло,

Мов ніколи зими й не було.

На Уранію вічну мотиль прилетить,

На сосни Івашкевича віть.

Винний бражник вино наливає птахам,

І п’яніє безболісно сам.

Колискова зими, заколиш, залиши

В теплій шубці писати вірші,

І від яблунь зайців відгони, хай вони

Не відкушують пагони, в сни

Зазирни до зерна, до коханих, до нас,

Хай різдвяний відбудеться час.

І одразу — весна, і всі наші — живі,

І метелик сидить в рукаві...