Посестри. Часопис №51 / «І тепер лишилося тільки переназвати предмети...»

І тепер лишилося тільки переназвати предмети
все що було ти мусить стати я
кухоль кави це я крем для очей це я джинси це я кожна дрібниця мого ранку це я
слова які витікають мов вода із зіпсутого крана це я
вдих і видих це я
ціле це тіло начинене тривогою це я
хмари довкола мого тіла
це я це я
кожен зв‘язок і кожне волоконце
кожний порух у всесвіті
кожний безлюдний острів цієї нової планети
кожен промінь її невидимого інфрачервоного сонця

 

я беру великі ножиці достоту як Мойра
Мойра Атропос
достоту як Мойра стара жінка
я беру великі ножиці й обрізаю полотно
обрізаю суворі нитки
які в’яжуть мене до всього чим я не є

 

обрізаю нитки я, Мойра, стара жінка