Посестри. Часопис №95 / Sushi for breakfest
«…Бо я ніколи не була курвою
Тому у мене гарний колір обличчя»
Так стверджує бабця,
Яка жебрає ніби й не з нужди,
А від того, що, власне,
потребує зневажливо повідомити,
Цим хижим молодим кішкам,
Які просто посеред міста
Пожирають сиру рибу, загорнуту в рис,
Що вона, власне, ніколи не була курвою
Натомість ж вони не мають жодного встиду
Не те що б через нелюдську їжу,
А й навіть коли заходять в крамницю «Полуничка»
Котра межує з бабциним вікном,
Завішаним брудною червоною шматою
(Так, що можна подумати буцім це кімнатка
Для бонусних peep-show при покупці від 1000 гривень)
Вона ж ніколи не була курвою
Не носила суконь прозорих гірчичних в горошок
Крізь які просвічується чорна білизна
Смугастих яскравих теж не носила,
Як і штанів, які відкривають живіт і складку між сідницями
Сонцю підставляла хіба спину в полі
І тим ніколи не викликала некеровані погляди
Дорослих чоловіків від будівельників до депутатів
(І окремою ланкою професорів та інших інтелектуалів)
Не обговорювала з подругами розміри цих
Та інших чоловіків
Не верещала їм п’яною зграйкою весняних пташок з балкону
Не маструбувала з 9 років і не займалась сексом з 13-ти
(Що загалом нормально згідно зі статистикою Журналу «Країна»)
Нічого не знала про овуляцію
І не уявляла її стиглим сонцем яєчного жовтка
В червоних льорнетах труб на просвіт,
(Так ніби стоїш з відкритим ротом проти сонця)
Тож і не відчувала її по своєму тілу
Ніколи не сідала у випадкові авта,
А невипадкових просто не було
В громадському транспорті, коли їй було вісім,
Ніхто не притулявся до неї збоченською ерекцією
Не чекала дзвінків і повідомлень від чоловіків і операторів таксі
А також запрошень до танцю
І, тим більше, не дзвонила ніколи сама
(Ні в 15 років з поліклініки після шкільного медогляду, ні пізніше)
З непристойними прямолінійними пропозиціями
Не намагалась нікому вгоджати, як біблійна блудниця
Не чекала повернень з відряджень, армій, роботи
Бо просто не хотілось чекати тих, хто звідти повертався
Так само, як і радіти черговій спітнілій м’якості
Чи пружній вагітності живота
Не зафарбовувала вино на губах помадою навпомацки
Не дивилась вічно розширеними, немов від амфи, зіницями
Просто в очі, загалом чужі, але годі втриматись
Не виходила надрання і не від’їжджала надвечір
Із відчуттям окриленого щастя більше ніколи його (її) не побачити,
Відпускаючи все що було разом із димом через ніздрі
Поняття не мала що таке флінг, свінг, невчасно подерті колготки
І плями та дірки від цигарок на одязі
Що таке любов, зрештою теж, не уявляла
Бо не винюхувала у його волоссі запах своїх дітей
Не заряджала батарейки з одними і не садила з іншими
Не закохувалась сезонно
Не приїжджала до когось на перший ж поклик,
Заздалегідь знаючи, що не висипається в чужих ліжках
Лише в своїх, хай тимчасових і випадкових,
І ні з ким, не те що б з кожним, не було того короткого моменту
Коли його справді любиш,
Хоч й ніби-то це всього лише секс,
Просто проникнення дуже глибоке і тиск на всі точки правильний
Не почувала себе хлопом, якому треба якісь гальма і якорі
Аби почати вишивати на п’яльцях
Не налаштовувалась на чужі камертони
Перестиглий кавун флешбеків
Не падав ніколи до ніг вдосвіта дорогою з вокзалу
Не тріскав, як голова від болю,
І не заляпував ступні гидкою липкістю
Насправді найсмачнішої в світі ягоди,
Якщо її охолодити і правильно та вчасно подати
А не змішувати з нагрітою пилюкою і асфальтом
Не реагувала болісно, якщо до її пружної райдужної оболонки
Вдавалось прилипнути іншій мильній бульці,
І починалась боротьба хто кого поглине,
Підносячи у повітря
І ця боротьба щораз закінчувалась внутрішньою Хіросімою,
Добре, якщо лише для когось одного
Від цього всього її захистило лише те, що не була курвою,
Так вона могла б подумати, ця бабця
Хоч мені здається, вона радше просто не була
А я є.
2011
