Посестри. Часопис №51 / «Боже  Господи Поможи мені я не можу молитися...»

Боже 
Господи Поможи мені я не можу молитися
можу тільки вмикати старі фільми де грають хороші актори 
зрештою, або нові фільми де грають хороші актори
такі, що уміють заплакати
не знаю за якою їх там тепер учать методою
чи за Станіславським 
про якого я нічого не знаю
чи за кимсь іншим
про якого я так само нічого не знаю
чи просто режисер просить їх як просив наш режисер у студентському театрі сто років тому 
помножити триста вісімдесят сім
на двісті двадцять п'ять
як тут було не плакати якщо ти філолог

 

і коли вони плачуть
ці дуже хороші актори ці актори із шекспірівських п'єс
актори із поставленим голосом із виразною мімікою 
актори які можуть говорити одне речення одразу за другим 
актори чиє дихання переривається на складах а не на розділових знаках актори
які симулюють реальність але це не біда бо вона і так симульована
а симуляція симуляції – це той мінус на мінус який дає плюс 
Господи
Боже
тоді і я теж можу плакати

 

Прийми хоч таку молитву Господи
Боже

 

Прийми її як дієслово писане з великої букви