16.02.2023

Посестри. Часопис №46 / Алушта вдень

Скидає вже гора туманні з себе шати,

Намазом ранішнім росистий лан бринить.

Ліси колишуться і ронять з верховіть,

Як з чоток дорогих, рубіни і гранати.

 

Мов квіти, що дала природа їм літати,

Знялися мотилі веселкою в блакить —

І діамантами вся далеч майорить;

Там, далі, сарани потягся рій крилатий.

 

Де скеля серед хвиль гранітна вигляда,

Нуртує й піниться розгнівана вода,

В ній іскри миготять, як тигрові зіниці:

 

То бурі вісниці для берегів земних;

Ген хвилі лагідні у вічній хитавиці,

Човни і лебеді гойдаються на них.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Міцкевич А. Алушта вдень // Посестри. Часопис. 2023. № 46

Примітки

    Loading...