Посестри. Часопис №4 / Третя світова тиша | Фраґменти з поеми
ТРЕТЯ СВІТОВА ТИША
Фраґменти з поеми
ᴥ ᴥ ᴥ
сніг відтепер вже не буде білим
навіть снігом він відтепер не буде
а тільки сном де тремке мовчання
тримається на воді
вода відтепер уже не тектиме
а просто тікатиме з пустки в пустку
і ніхто не знає від кого тікатиме
хіба від води
цей рельєф омиває тиша
густа на позір
гірка на дотик
холодна у венах
вона проникає в пори
розсовує тріщини
вгризається в береги
ледь попустив –
і вона вже всередині тебе
о
яка вона голосна
ця тиша!
ᴥ ᴥ ᴥ
колись мерців ховали під порогом
і кожен
хто хотів зайти
мав зняти шапку
і вклонитися
і тиша залишалась надворі
тоді Бог був землею
а земля була небом
і життя на ній
буяло зірками
схожими на троянди
коли хтось хотів увійти
він запалював зірку
і його видно було здалеку
і всі знали що світ – це світ
а тиша – пітьма
тепер мерців пускають із димом
і Бог утікає в небо
все далі й далі
а мерці тягнуться до Нього й тягнуться
так що нам звідсіля
вже здається
буцімто й Бог поза ними
– мрець
ᴥ ᴥ ᴥ
це була перша світова
тиша
така гнітюча
що Бог урешті не витримав –
додав глини
і замісив землю
але тиша пручалася із землі
моцувалася
випорскувала бульбашками
і лускала
і так народився звук
і з того звуку
пішли звірі
і птиці
і звірі
і ще звірі
і люди
й вони раділи тиші
стрибали
плескали у долоні
й кричали так голосно
аж морщилася земля
і Бог слухав їх
слухав
і не міг наслухатися
ᴥ ᴥ ᴥ
коли голуби полетіли у вирій
стала у небі стіна
із білого сонця
і не пустила
і розгубилися голуби
і розголубилися
і не знали куди їм летіти
у ніч чи з ночі
і склали крила
і в голе небо
попадали
ᴥ ᴥ ᴥ
а були камінь і амен
і амен каменем вдарив
ᴥ ᴥ ᴥ
коли пролітає ракета
тоді на якусь мить
можна побачити в небі
нове сиве пасмо
у волоссі Бога
усе нове й нове
здається
що несивого волоска
там уже й не лишилося
якщо котрась прилетить до мене
тоді вже і я
Самого Бога побачу
але хтозна
чи Бог тоді
побачить мене
