Посестри. Часопис №3 / Псалом скорботи

ПСАЛОМ СКОРБОТИ

 

дівчинка вбита – прострелений хлопчик

тепер вона – ластівка; він – горобчик

тепер вони птаство птахів

невдовзі проб'ється трава – пролізе

крізь їхню кров й іржаве залізо

крізь літери читаних нами псалмів

 

у тому дворі де були їх будинки

війна справляла свої обжинки

пів кварталу – вночі під обстріл

дівчинка з мамою спали в квартирі

хлопчик з батьками зупинився при дверях

коли ракети летіли у гості.

 

їх будинки струснуло – і їх накрило

і тоді вони взяли пташині крила

бо тривожні валізки тримали батьки

пристиснувши дітей як стискають еспандер

півгодини шипіли вогненні «Ґради»

потім тиша гуділа як тіло ріки

 

потім тиша дзвеніла у вухах псалмами:

знерухомлений хлопчик нерухомої мами

мертва дівчинка – й тиша тиш

цей горобчик на гілці і це ластів'ятко

нам пташиною мовою будуть співати

а ми відспіваєм псалми по них

 

а ми коли будемо жити весною

з горобчиком й ластівкою над борозною

з псалмами скорботи й жалю

пишу – що та ластівка й жвавий горобчик

то ті убієнні – дівчинка й хлопчик

по них ці слова тереблю

 

16 березня 2022