Посестри. Часопис №33 / Батьківська субота

у дорозі витрясти із себе

голубів на захід і на схід.

батьків ножик, взятий без потреби

розрізає найтвердіший плід.

 

у своїм обличчі впізнавати

маму, тата, навперейми йти.

вибачати й відчувати брата

цілувать бабусині сліди.

 

у воєннім стишенім безсиллі

спиною тулюся до спини

з ними і з живими. рідні, милі

всі нагі голизною війни.

 

губи, руки, хоч відшепотіли,

відторкались – з пустки припливли

витерти сльозу, додати сили,

щоб не поспішала до імли.