Посестри. Часопис №25 / Ополудні

ОПОЛУДНІ

Вздовж хат, понад  дахами,
Завзятий  жар  ополудня
Повітря  імрить  пучками
Невловного  світла  пруття...

Серед мурав темнолицих
Рос сохнуть в пітьмі сліди,
А журавлі при криницях
Вдивляються в даль, в сади.

На пагорб з іншого боку
Глід виповз і барбарис
На сонячний пил потоком
Тінь гілля жбурля навскіс.

Ополудень сам із себе
Розтринькує в сон таємний
Просвічує небом в небі
Прозірчастий місяць денний.

Зненацька в дерев міжвітті
Засяла смагляво вишня –
О, зараз, в цей час, в ці миті
Кохати – – когось – – всевишньо!..

Цей жар і блакить у змові – –
У грудях подих запертий.
Моя  голова  любові
Ополудні  снить   уперто.

 

W POŁUDNIE

Wzdłuż chat, ponad strzechami
Południa żar zawzięty
Widomie drga i mami
Niepochwytnymi pręty...

Wpośród zielonych muraw
Schną rosy ciemne ślady,
Samotnej studni żuraw
Patrzy w dalekie sady.

Na przeciwległe wzgórze
Głóg wpełzły i berberys
Poprzez słoneczne kurze
Gałęzi rzuca przerys.

Południe samo siebie
Roztrwania w oman senny...
Niebem prześwieca w niebie
Przezroczy księżyc dzienny.

Znienacka w drzew gęstwinie
Wiśnia się płoni smagle ––
O, teraz, w tej godzinie
pokochać – – kogoś – – nagle!...

Ten znój z błękitem w zmowie
Dech piersiom tak utrudnia!
Zachciało się mej głowie
Śnić miłość wśród południa!