Посестри. Часопис №198 / «а пригадуєш ми говорили про Ліну Василівну...»

а пригадуєш ми говорили про Ліну Василівну

блукаючи серед сарматської звірини

й осколків отруєних стріл 

 

Ти розказувала 

що життя іде

і все за коректурами й редактурами

але Тобі це навіть у радість 

 

як і сам цей музей

котрий ми сплутали

з музеєм книги і друкарства

беручись за якусь нову сторінку

й раптом забрівши в нетрі курганів 

адже кожен фініш це по суті сама знаєш що 

 

я тихцем ловив Тебе у віддзеркаленнях

серед лакованих риб

на пантікапейських тарелях 

 

риби вистрибували

з вітрини

мовби із зодіаку в середині березня 

 

я йшов слідом

за Твоїми редактурами

та коректурами

наче пробіл у пошуках тексту

й повчально рипіли

вечірні параграфи покручених східців 

 

життя ішло без них усіх остерігаючись перечепитися

за навколишні 

шпичаки з кочової мови ненависті 

 

моя залізна доба

переходила у виставку скіфського золота 

 

навіть осколки моєї любові 

тепер теж історична коштовність 

 

як ці звірі й вістря 

 

як розмова про давні зошити

з віршами Ліни Василівни