Посестри. Часопис №31 / Усе просто

Ми не припинили вірити. Гарний вигляд мали

хлопці з республіки поетів, молоді євреї запускали

бороди, хтось тихо казав: відрядили у санаторій.

Сільські вчителі, куплені за п’ятсот злотих,

після роботи і співів у хорі,

писали листи на польське радіо, поїзди раптом

не вертались в депо, села втікали до міст. За шибкою

тремтів подих змерзлого чоловіка, хтось міркував,

читаючи гороскоп в англійськім журналі: чи буде

йому там добре? Дружини сивіли зимою, виглядаючи в дверях

чоловіків, які верталися тільки для того, щоб

забути про все. Ми не перестали вірити,

що свіже гірське повітря не стане пласким

натяком політичним

                                                                                  21 XI 1969