15.08.2024

Посестри. Часопис №117 / «уранці опалі листочки лягли на підвіконня...»

уранці опалі листочки лягли на підвіконня

на рівній між собою відстані

немов імена вбитих тобою людей

немов на параді

але тобі ніколи не були цікаві їхні імена

імена взагалі тебе не цікавили

ані імена тварин ані імена людей

навіть імена осінніх листочків на гілках саду

…якби моя воля я б скасував імена…

…всі до одного…

залишив би лишень освітлені різким вечірнім сонцем руді верхівки дубів на тлі

яскраво-фіолетового неба із трьома блакитними розривами у цій фіолетовій швидкоплинній тотальності затверділих хмар

можливо крапля роси чи дощу на одному з листочків

лишень ця крапля

її самотня опуклість

зацікавить тебе…

мене…

на одну лишень мить…

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Клеменсен О. «уранці опалі листочки лягли на підвіконня...» // Посестри. Часопис. 2024. № 117

Примітки

    Loading...