Посестри. Часопис №176 / Суть

Дивлюсь, як часто забуваєш

Неопалиму суть події.

А суть – між іншим, нагадаю –

Причина, корінь, первінь дії.

 

Дивлюсь, як часто океани

Трактуєш, мов якісь корита,

Вода на кухні ллється з крана,

Щоби зручніше посуд мити.

 

Коли понизиш серця хугу

До рангу протягу (без бою),

Він – смерч, Аттила – скаже тугу

В степу зрівняти з ковилою.

 

Проте не допоможуть взнати

Єства ці орди й бурі – зриме.

Над цим листком подумай, брате,

Про суть подій неопалиму.

 

Зачатий у земних могилах

Причиною, в німій надії,

Він з прачасів був повен сили –

Неопалима суть події.

 

Конаючи в руці у мене,

Нуртує в вічності колисці

Праобразом єства зеленим,

Що шепче незгасимо в листі.

 

Про лоно мовить, де тріпоче

В вогні народжена новина...

Листком цим пам’ять зашепоче,

Де суть подій неопалима.

 

В переступі гріховнім, вражім

Мій зойк розтопчеш, як пилину:

Та сміхом не мене зневажиш,

А суть подій неопалиму,

Суть Творення неопалиму!