Посестри. Часопис №66 / Цибуля

Інша справа – цибуля,

що лукавства не має,

вся наскрізно з цибулі

дибає-цибуляє.

 

Цибу-листа назовні,

цибуляста в глибини,

задивлятися в себе

просто для цибулини.

 

В нас – чужинність і дикість,

ледь запхнуті під шкіру,

інферно в нашім інтро,

анатомія схибна.

А в цибулі – цибуля,

тихе нутро, без виру,

гола у кожнім шарі,

вглиб до себе подібна.

 

Цілісна в своїй суті,

вдатна істота земна:

в першу вкладена друга,

більша об меншу сперта,

у наступній – наступна

(цебто третя й четверта).

Досерединна фуга,

зібрана в хор луна.

 

Має нутро звабливе –

чи ж звабніше буває?

Німбом во власну славу

сама себе овиває.

 

В нас – жир, нерви і жили,

Шлюзи, замки, загати.

 

Ідіотизм досконалий

нам відмовлено мати.