Посестри. Часопис №157 / Пісня Чарнолєська

Пісня ЧарнолєськаАлюзія до класичної формули Норвіда з «Mojej piosnki», що стала метафорою польського романтизму і поезії взагалі (Чарниляс – маєток, де жив і писав свої «Трени» Ян Кохановський). [1]– прибуває, росте із кореня,

Одержимого непокоїть дивом.

Слово повільно в звучанні зазнає перетворення,

І стає собою правдивим.

 

З хаосу твориться лад. Доконечність і точність,

Єдність миті, де хаос, що мусить бути,

Сам складається в те, що є остаточним

І кричить свої назви і суті.

 

Глушина нерозуму, темна людськість і сенс її

Гострим променем навскоси перерізані,

Диханням великої Пісні Чарнолєської

Пробуджені, звільнені – і розпізнані...