Посестри. Часопис №150 / Якщо не поховаєш батька

Якщо не поховаєш батька, треба з’їсти тістечка.

Сочиться з них небо і випадають кубики Рубіка.

Диференціальне числення вивчає функції, а соловейки

голосять про числа.

Ніхто не переступає меж. Ми стоїмо в темній ночі.

Без місяця, з ошурками заліза на губах.

Совки мерехтять очима і в наших зіницях

знаходять мапу зроблених гнізд.

Ми їмо один одного очима серед гілок оливок.

 

Зашморгу наш, який є на гілці,

слизькі твої сплетіння. Нехай прийде стискання твоє

як на балці горища, так і на оливковому дереві.

 

А на світанку я вже еритроцит.

Несу тобі хмиз. Несу сухі гілки, бо ти зараз ідеш.

Тупаєш підкованими чобітьми. Майорять прапори.

Вібрує повітря, щоб могла з’явитися повня.

 

Перш ніж я запалю вогнище, я вишлю тобі повідомлення.

Поспішай, синку, поспішай.