Посестри. Часопис №14 / Кубі

я зустріла людину яка не існує 

ніч розростається і набухає пальці мастять папір 

відкрита луска волосся тягне соки не закривай 

речення не з’єднуй крапок світ ніколи не був  

щільнішим запакований порожнисто з собою в торбинці  

струнній в папері по зовнішньому краю 

повік якби ж ти належав до цієї історії 

не говорив би про літо підібгані коліна 

голосним припливом струму коли я бачу тебе навиліт 

не говорив би про літо яке стугонить у вухах 

наче кров ферментує знаки відтворює одну здерту 

плиту ставить доземо