10.10.2024

Посестри. Часопис №125 / Бела Луґоші/ /гризе ланґоші

Чи бачив хтось МЛБ,

коли той сідав у ТЛК, пересідав у БМВ

і їхав до США? Адже,

коли вже заснуємо цнй театр із циганами

і обфігаримо глядацький зал

тими доларами, євро, єнами [ні:

єнотами!], тоді будемо їздими мерседесами,

               дерев'яними мерседесами,

               мерседесами-гарбами,

               з такими дишлами,

а за Сівка [ні:

Сивого!] буде в нас Щепан Твардох?

 

А за фірмана Адам Заґаєвський

з косяком у зубах?

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Рибіцький Р. Бела Луґоші/ /гризе ланґоші // Посестри. Часопис. 2024. № 125

Примітки

    Пов'язані статті

    Мати. Неприємна п’єса на дві дії з епілогом. Уривок

    Ні, я ненавиджу людство. Мені соромно бути людиною. Але в наш час відбулося відокремлення ідей людини від її етичної цінності. Пророк сьогодні може бути свинею – це прикро, але це факт. У всякому разі, поки що, я – не свиня, незважаючи на всю свою ненависть до людей – я ненавиджу сучасних людей. Але, зрозумій: незважаючи на це, я не знаю, чи хотів би я колись стати єгипетським фараоном, тому що фараон – з точки зору трагічної потворності суспільного розвитку – для мене такий самий блазень, як і вождь папуасів – його давній пережиток у дрібному масштабі, або якийсь сучасний Вільгельм II і Людендорф – люди Ніцше. І так само огидна мені вся наша половинчаста, брехлива демократія, як і свідоме збидлячення, що лежить в основі комунізму та синдикалізму. Але тут результат відомий – тільки ідіот може його не бачити – і те, про що я говорю, містить можливості нового горизонту, воно непередбачуване і тому – варте виконання. І моя віра ґрунтується на тому, що таємниця Буття незбагненна і не може бути вміщена в жодну систему понять.
    Читати повністю
    Loading...