Посестри. Часопис №111 / Губернатор Франк грає Шопена
Темно-синій почет в бездоганно випрасуваних мундирах мовчить
кожен затримує подих довше ніж політ кулі
ніж тремтіння ніг з-під яких вийметься табурет
а це тільки прелюдія легка як політ планера
Здається ніби кожна нота
біжить з біло-червоним прапорцем
починає палати обличчя губернатора
який закушує нижню губу
він хотів би мов дитина висунути язик але не личить
адже не робить цього навіть син Ніклас
який боїться «Пані з горностаєм» що висить
(о жах) над батареєю і називає її огидною жінкою
Грай янголе шепоче пані Франк
пишаючись чутливістю чоловіка
його вразливими руками
білими як мармур або лиця повішених
За мить фрау Бригітта поцілує маленькі пальці
підніме їх в переможному жесті наче після боксерського поєдинку
а за вікном у дворі Вавеля
сніжинки опадають
тануть під пальцями
і жодна не стає кольору крові
