23.02.2023

Посестри. Часопис №47 / Чужі люди стукають у твій дім

24 лютого – річниця початку війни. День, який не лише перевернув щоденність, а й змінив порядок на планеті. День, у якому ми триваємо, вчимося жити, вчимося подумки перебувати більше в майбутньому, ніж у минулому. Відштовхуємося від учора, закликаємо завтра.

 

У випуску дві поетичні добірки, Юліана Корнхаузера та Олесі Мамчич. Саме один із віршів Олесі Мамчич дав цьому випуску назву й напрямок: у вірші бачимо присутність чужинців, тривожно передчуваємо і згадуємо руйнацію особистого простору, втечу й переоцінку буття. 

 

А розпочинає випуск есей Станіслава Цалика про польського кінорежисера Міхала Вашинського. Долю режисера повністю змінила війна: «Досвід, що ми його знічев'я дістали всупереч своїм бажанням, по-новому підсвітив, здавалося б, звичні сторони буття, інакше розставив певні життєві акценти, показуючи справді важливе й відсікаючи другорядне». 

 

Із великою приємністю пропонуємо читачам фрагмент роману «Ненаситність» Станіслава Ігнація Віткевича в перекладі Світлани Бреславської. Цим твором автор робить крок у майбутнє, неначе заглядає за лаштунки історії. 

 

Продовжуємо також серію публікацій про українських шістдесятників, і цього разу пропонуємо уривок із праці Людмили Тарнашинської про Михайлину Коцюбинську, яка стала однією з чільних постатей тогочасного культурного протистояння радянському тоталітаризмові. Також публікуємо п'ятий уривок повісті Євгена Положія, документальне оповідання Ірини Феофанової. Завершуємо випуск розмовою з Іларією Шевчук-Шнайдер, юною українською музиканткою, талант якої вражає сучасників. 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Редакція . Чужі люди стукають у твій дім // Посестри. Часопис. 2023. № 47

Примітки

    Пов'язані статті

    «Modern Jazz Quartet» (фрагмент роману «Мадам»)

    Однією з найнудніших імпрез, якими нас тоді частували, був щорічний фестиваль шкільних хорів та вокальних ансамблів. Згідно з правилами, він завжди відбувався у тій школі, що її представники минулого разу здобули головну нагороду – знаменитого «Золотого солов’я». У минулому році цей жалюгідний трофей отримав ансамбль саме з нашої школи – дурнувате «Екзотичне тріо», що спеціалізувалося на кубинському фольклорі і мало серед нас якнайгіршу репутацію. І тепер, через той їхній клятий успіх, на наші голови звалилося справжнє нещастя: організація фестивалю, «громадська робота» після уроків, і, нарешті, апогей ​​кошмару – триденне прослуховування, увінчане фіналом і концертом лауреатів, присутність на яких була абсолютно обов’язковою, адже правила за прояв гостинності господарів.
    Читати повністю
    Loading...